ЗАКОН УКРАЇНИ

Про альтернативні види палива

(назва у редакції Закону України
 від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

Із змінами і доповненнями, внесеними
 Законом України
 від 21 травня 2009 року N 1391-VI

Цей Закон визначає правові, соціальні, економічні, екологічні та організаційні засади виробництва (видобутку) і використання альтернативних видів палива, а також стимулювання збільшення частки їх використання до 20 відсотків від загального обсягу споживання палива в Україні до 2020 року.

(преамбула у редакції Закону
 України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються у такому значенні:

альтернативні види палива - тверде, рідке та газове паливо, яке є альтернативою відповідним традиційним видам палива і яке виробляється (видобувається) з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини;

(абзац другий статті 1 у редакції
 Закону України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

відходи - шлаки та відходи промисловості, сільського господарства, комунально-побутових та інших підприємств, які можуть бути джерелом або сировиною для видобутку чи виробництва альтернативних видів палива;

нетрадиційні джерела та види енергетичної сировини - сировина рослинного походження, відходи, тверді горючі речовини, інші природні і штучні джерела та види енергетичної сировини, у тому числі нафтові, газові, газоконденсатні і нафтогазоконденсатні вичерпані, непромислового значення та техногенні родовища, важкі сорти нафти, природні бітуми, газонасичені води, газогідрати тощо, виробництво (видобуток) і переробка яких потребує застосування новітніх технологій і які не використовуються для виробництва (видобутку) традиційних видів палива;

споживачі альтернативних видів палива - фізичні та юридичні особи, які використовують технічні засоби, у тому числі двигуни внутрішнього згоряння, котельні агрегати, печі, інші енергетичні агрегати, установки та машини, що працюють повністю або частково на альтернативних видах палива;

сфера альтернативних видів палива - сфера діяльності, пов'язана з виробництвом (видобутком), транспортуванням, зберіганням та споживанням альтернативних видів палива;

біологічні види палива (біопаливо) - тверде, рідке та газове паливо, виготовлене з біологічно відновлювальної сировини (біомаси), яке може використовуватися як паливо або компонент інших видів палива;

(статтю 1 доповнено абзацом згідно із
 Законом України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

біокомпонент - біопаливо, що використовується як компонент інших видів палива;

(статтю 1 доповнено абзацом згідно із
 Законом України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

біомаса - біологічно відновлювальна речовина органічного походження, що зазнає біологічного розкладу (відходи сільського господарства (рослинництва і тваринництва), лісового господарства та технологічно пов'язаних з ним галузей промисловості, а також органічна частина промислових та побутових відходів;

(статтю 1 доповнено абзацом згідно із
 Законом України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

біоетанол - спирт етиловий зневоджений, виготовлений з біомаси або спирту етилового - сирцю для використання як біопалива;

(статтю 1 доповнено абзацом згідно із
 Законом України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

біобутанол - спирт бутиловий, виготовлений з біомаси, що використовується як біопаливо або біокомпонент;

(статтю 1 доповнено абзацом згідно із
 Законом України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

біодизельне паливо (біодизель) - метилові та/або етилові етери вищих органічних кислот, отриманих з рослинних олій або тваринних жирів, що використовуються як біопаливо або біокомпонент;

(статтю 1 доповнено абзацом згідно із
 Законом України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

біогаз - газ, отриманий з біомаси, що використовується як паливо;

(статтю 1 доповнено абзацом згідно із
 Законом України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

біоводень - водень, отриманий з біомаси і є одним з видів біогазу;

(статтю 1 доповнено абзацом згідно із
 Законом України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

виробник біопалива - суб'єкт господарської діяльності, що безпосередньо виробляє біопаливо з біомаси;

(статтю 1 доповнено абзацом згідно із
 Законом України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

добавки на основі біоетанолу - біокомпоненти моторного палива, отримані шляхом синтезу із застосуванням біоетанолу або змішуванням біоетанолу з органічними сполуками та паливом, одержаними з вуглеводневої сировини, в яких вміст біоетанолу відповідає вимогам нормативних документів та які належать до біопалива;

(статтю 1 доповнено абзацом згідно із
 Законом України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

рідке паливо з біомаси - біопаливо дизельне, біоетанол, біобутанол, чиста олія та інші синтетичні палива, виготовлені з біомаси;

(статтю 1 доповнено абзацом згідно із
 Законом України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

синтетичні біопалива - синтетичні вуглеводні та суміші синтетичних вуглеводнів, виготовлені з біомаси;

(статтю 1 доповнено абзацом згідно із
 Законом України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

тверде біопаливо - тверда біомаса, що використовується як котельно-пічне паливо, у тому числі дрова, торф, тирса, тріска, солома, інші сільськогосподарські відходи, гранули та брикети, вироблені з біомаси, деревне вугілля та вуглиста речовина.

(статтю 1 доповнено абзацом згідно із
 Законом України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

Стаття 2. Основні принципи державної політики у сфері альтернативних видів палива

Основними принципами державної політики у сфері альтернативних видів палива є:

сприяння розробці та раціональному використанню нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини для виробництва (видобутку) альтернативних видів палива з метою економії паливно-енергетичних ресурсів та зменшення залежності України від їх імпорту;

поетапне збільшення нормативне визначеної частки виробництва та застосування біопалива та сумішевого палива моторного;

(статтю 2 доповнено новим абзацом третім
 згідно із Законом України від 21.05.2009 р. N 1391-VI,
 зв'язку з цим абзаци третій - восьмий вважати
 відповідно абзацами четвертим - дев'ятим)

зменшення негативного впливу на стан довкілля за рахунок використання як сировини для виробництва альтернативних видів палива відходів різного роду діяльності, додержання екологічної безпеки виробництва (видобутку), транспортування, зберігання та споживання альтернативних видів палива;

підтримка розвитку науково-технічної бази виробництва (видобутку) альтернативних видів палива, пропаганда науково-технічних досягнень у цій сфері;

підтримка підприємництва у сфері альтернативних видів палива на основі державного захисту інтересів підприємця;

пропаганда серед населення економічних, екологічних, соціальних та інших переваг виробництва (видобутку) і споживання альтернативних видів палива;

розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва, широке використання можливостей світової науки і техніки у сфері альтернативних видів палива;

запобігання штучному створенню монополій на ринку альтернативних видів палива, а у разі визнання в установленому законодавством порядку природних монополій здійснення контролю за їх діяльністю, недопущення зловживань монопольним становищем та обмеження монополізму, якщо необхідність такого обмеження не встановлена законодавством.

Розділ II. ОЗНАКИ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВИДІВ ПАЛИВА. ЙОГО СПОЖИВАЧІВ, ПОРЯДОК ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ

Стаття 3. Ознаки альтернативних видів палива

Паливо визначається альтернативним, якщо воно:

повністю виготовлене (видобуте) з нетрадиційних та поновлювальних джерел і видів енергетичної сировини (включаючи біомасу) або є сумішшю традиційного палива з альтернативним, вміст якого має відповідати технічним нормативам моторного палива; 

(абзац другий статті 3 у редакції
 Закону України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

виготовлене (видобуте) з нафтових, газових, нафтогазоконденсатних родовищ непромислового значення, вичерпаних родовищ, з важких сортів нафти тощо і за своїми ознаками відрізняється від вимог до традиційного виду палива. Якщо таке паливо за своїми ознаками відповідає вимогам до традиційного виду палива, дія цього Закону поширюється тільки на його виробництво (видобуток) і не поширюється на споживачів палива;

нормативи екологічної безпеки і наслідки застосування альтернативних видів палива для довкілля і здоров'я людини відповідають вимогам, встановленим законодавством України для традиційних видів палива.

Стаття 4. Альтернативні види рідкого палива

До альтернативних видів рідкого палива належать:

горючі рідини, одержані під час переробки твердих видів палива (вугілля, торфу, сланців); 

спирти (біоетанол, біобутанол) та отримані на їх основі синтетичні продукти, що можуть використовуватись як паливо або компоненти палива (добавки на основі біоетанолу та біобутанолу), олії, інші види рідкого палива з біомаси (у тому числі біодизель);

(абзац третій статті 4 у редакції
 Закону України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

горючі рідини, одержані з промислових відходів, у тому числі газових викидів, стічних вод, виливів та інших відходів промислового виробництва;

паливо, одержане з нафти і газового конденсату нафтових, газових та газоконденсатних родовищ непромислового значення та вичерпаних родовищ, з важких сортів нафти та природних бітумів, якщо це паливо не належить до традиційного виду.

Стаття 5. Альтернативні види газового палива

До альтернативних видів газового палива належать:

газ (метан) вугільних родовищ, а також газ, одержаний у процесі підземної газифікації та підземного спалювання вугільних пластів;

газ, одержаний під час переробки твердого палива (кам'яне та буре вугілля, горючі сланці, торф), природних бітумів, важкої нафти;

газ, що міститься у водоносних пластах нафтогазових басейнів з аномально високим пластовим тиском, в інших підземних газонасичених водах, а також у газонасичених водоймищах і болотах;

газ, одержаний з природних газових гідратів, та підгідратний газ;

біогаз, звалищний, генераторний газ у будь-якому стані, біоводень, інше газове паливо, одержане з біомаси; газ у будь-якому стані, одержаний під час переробки твердого палива (кам'яне та буре вугілля, горючі сланці, торф), природних бітумів, важкої нафти, нафтової сировини;

(абзац шостий статті 5 у редакції
 Закону України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

газ, одержаний з промислових відходів (газових викидів, стічних вод промислової каналізації, вентиляційних викидів, відходів вугільних збагачувальних фабрик тощо);

стиснений та зріджений природний газ, зріджений нафтовий газ, супутний нафтовий газ, вільний газ метан, якщо вони одержані з газових, газоконденсатних та нафтових родовищ непромислового значення та вичерпаних родовищ і не належать до традиційних видів палива.

Стаття 5¹. Альтернативні види твердого палива

До альтернативних видів твердого палива належать:

продукція та відходи сільського господарства (рослинництва і тваринництва), лісового господарства та технологічно пов'язаних з ним галузей промисловості, а також гранули, брикети, деревне вугілля та вуглиста речовина, вироблені з цієї продукції та відходів, що використовуються як паливо;

органічна частина промислових та побутових відходів, а також гранули та брикети, вироблені з них;

торф, а також гранули та брикети, вироблені з нього.

(Закон доповнено статтею 5¹ згідно із
 Законом України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

Стаття 6. Порядок визначення палива альтернативним

Належність палива до альтернативного підтверджується документом про ідентифікацію палива, що видається уповноваженим органом виконавчої влади в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Біологічні види палива, призначені для реалізації як товарна продукція, підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до законодавства.

(статтю 6 доповнено новою частиною другою
 згідно із Законом України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

Виробниками альтернативних видів палива вважаються суб'єкти господарювання всіх форм власності, що виготовляють тверде, рідке та газове паливо з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини.

(статтю 6 доповнено новою частиною третьою
 згідно із Законом України від 21.05.2009 р. N 1391-VI,
у зв'язку з цим частини другу та третю вважати
 відповідно частинами четвертою та п'ятою)

Відмова органу виконавчої влади у видачі документа про ідентифікацію палива або порушення ним порядку видачі можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Суб'єкти господарської діяльності, які реалізують свою продукцію, на вимогу покупця надають документ, що підтверджує якість палива та його належність до альтернативних видів палива.

(частина п'ята статті 6 у редакції
 Закону України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

Стаття 7. Технічні засоби, що працюють на альтернативних видах палива, та порядок підтвердження здатності технічного засобу працювати на альтернативних видах палива

До технічних засобів, що працюють на альтернативних видах палива, належать засоби, призначені або переобладнані для роботи принаймні на одному з видів альтернативного палива або на суміші традиційного палива з альтернативним, в яких вміст біоетанолу відповідає вимогам нормативних документів, що здатні працювати на такому паливі без погіршення безпечності, надійності та відповідності їх екологічних показників вимогам нормативних документів.

Призначення технічного засобу для роботи на альтернативному виді палива підтверджується документом підприємства - виробника цього засобу. Переобладнання технічного засобу для роботи на альтернативному виді палива погоджується з підприємством - виробником технічного засобу або центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання у сфері, що стосується конструкції відповідного технічного засобу.

Підтвердження відповідності призначеного або переобладнаного для роботи на альтернативному виді палива технічного засобу здійснюється згідно з вимогами законодавства, що поширюється на технічні засоби, які працюють на традиційних паливах.

До техніки, обладнання, устаткування, що використовуються для реконструкції існуючих та будівництва нових підприємств з виробництва біопалив та таких, що використовуються для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів з метою споживання біопалив, відносяться товари, які класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 8402, 8403, 8404, 8405, 8406, 8416, 8417, 8419, 8422 40 00, 8423 20 00 00, 8423 30 00 00, 8423 81, 8423 82, 8423 89 00 00, 8423 90 00 00, 8514.

До технічних та транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин, що працюють на біопаливі, відносяться товари, які класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 8701, 8702, 8704, 8705, 8709.

(стаття 7 у редакції Закону
 України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

Стаття 8. Особливості відносин у сфері виробництва та використання біологічних видів палива

Діяльність у сфері виробництва та використання біологічних видів палива може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності відповідно до законодавства України.

Суб'єкти господарювання, що використовують різні технології виробництва біологічних видів палива, мають рівні права на доступ до ринку біологічних видів палива.

Суб'єкти господарювання, що здійснюють господарську діяльність у сфері виробництва, зберігання та введення в обіг рідких біологічних видів палива та біогазів, підлягають внесенню до державного реєстру виробників рідких біологічних видів палива та біогазів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ведення державного реєстру виробників рідких біологічних видів палива та біогазів здійснюється органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Біомаса, що утворюється внаслідок діяльності суб'єктів господарювання, може використовуватись як біопаливо або для виробництва біопалива чи біокомпонентів, крім тієї частини біомаси, яка використовується зазначеними суб'єктами для потреб власного виробництва, не пов'язаних з виробництвом біопалива чи біокомпонентів.

Суб'єкти господарювання, внаслідок діяльності яких утворюється біомаса, що використовується для виготовлення біопалива та біокомпонентів, зобов'язані вести облік такої біомаси в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виробники біопалива зобов'язані вести облік виробленого ними біопалива та біокомпонентів у порядку, встановленому законодавством.

Виробництво біоетанолу здійснюється суб'єктами господарювання за наявності відповідної ліцензії.

Забороняються виробництво та зберігання спирту етилового на підприємствах з виробництва біоетанолу.

Забороняються зберігання та транспортування біоетанолу без його денатурації від 1 - 10 відсотків бензину або у разі його використання на експорт та виготовлення етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ) - денатурація здійснюється згідно з умовами укладених договорів.

(стаття 8 у редакції Закону
 України від 21.05.2009 р. N 1391-VI)

Розділ III. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ СТИМУЛЮВАННЯ У СФЕРІ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВИДІВ ПАЛИВА

Стаття 9. Організаційно-економічні заходи щодо стимулювання виробництва (видобутку) та споживання альтернативних видів палива

Організаційно-економічні заходи щодо стимулювання виробництва (видобутку) та споживання альтернативних видів палива включають:

визначення джерел і напрямів фінансування заходів у сфері альтернативних видів палива;

створення системи державних стандартів у сфері альтернативних видів палива, які містять нормативно-технічні показники споживчої якості, питомих витрат палива в різних галузях народного господарства, нормативи екологічної безпеки та показники щодо безпеки праці і здоров'я людини;

застосування у сфері альтернативних видів палива економічних важелів і стимулів, передбачених законодавством України для підприємств, установ, організацій і громадян, діяльність яких пов'язана з розробками і впровадженням маловідхідних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій у процесі використання нетрадиційних та поновлюваних джерел і видів  енергії, у тому числі викидів та скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище в процесі виробництва альтернативних видів палива; 

надання юридичним і фізичним особам субсидій, дотацій, податкових, кредитних та інших пільг, встановлених відповідними законами України для стимулювання розробок і впровадження нових технологій, обладнання, матеріалів у процесі виробництва (видобутку) альтернативних видів палива;

стимулювання підприємств - виготовлювачів машин, механізмів, приладів, енергетичних установок, інших технічних засобів та пристроїв до них, що працюють на альтернативних видах палива, а також підприємств, установ, організацій і громадян, які переобладнують технічні засоби, що працюють на традиційних видах палива, для споживання альтернативних видів палива;

стимулювання інвестиційної діяльності і запровадження новітніх технологій у сфері альтернативних видів палива шляхом створення пільгового режиму інвестиційної та іншої господарської діяльності іноземним інвесторам;

надання відповідно до закону спеціальних державних гарантій захисту іноземних інвестицій, спрямованих на розвиток сфери альтернативних видів палива;

створення спеціального інформаційного фонду з метою накопичення, систематизації та поширення інформації про наявність в Україні нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини.

Стаття 10. Фінансування заходів щодо стимулювання виробництва (видобутку) та споживання альтернативних видів палива

Фінансування заходів щодо стимулювання виробництва (видобутку) та споживання альтернативних видів палива здійснюється за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, коштів державного та місцевого бюджету, інших не заборонених законом джерел.

Стаття 11. Стандартизація

Метою стандартизації у сфері альтернативних видів палива є встановлення комплексу норм, правил, вимог, показників щодо технології виробництва (видобутку) та споживання цих видів палива, їх якості, екологічної безпеки, безпеки для здоров'я і праці людей.

Стандарти, якими встановлюються вимоги щодо якості альтернативних видів палива, повинні забезпечувати ефективне та економічне використання енергетичного потенціалу палива.

Показники споживчої якості кожного альтернативного виду палива встановлюються у відповідних стандартах.

Ці показники мають бути основою для всіх розрахунків щодо альтернативних видів палива (обсяги виробництва та реалізації, техніко-економічні, комерційні та інші показники).

Нормативи екологічної безпеки альтернативних видів палива та показники щодо безпеки для здоров'я і праці людей повинні перебувати в межах, встановлених законодавством для традиційних видів палива.

Стаття 12. Норми і нормативи

Нормами і нормативами у сфері альтернативних видів палива встановлюються витратні енергетичні показники процесів виробництва (видобутку) зазначених видів палива з нетрадиційних джерел і видів енергетичної сировини, показники витрат палива для різних технічних засобів, інші техніко-економічні показники, а також нормативи екологічної безпеки, санітарні показники.

Розділ IV. ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВИДІВ ПАЛИВА

Стаття 13. Правопорушення у сфері альтернативних видів палива

Правопорушеннями у сфері альтернативних видів палива є:

збут підприємствами-виробниками, юридичними та фізичними особами альтернативних видів палива, що не відповідають стандартам, технічним умовам;

виробництво, збут і споживання традиційних видів палива як альтернативних;

надання пільг виробникам та споживачам альтернативних видів палива, діяльність яких не відповідає вимогам законодавства про альтернативні види палива;

невиконання розпоряджень, приписів органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за дотриманням чинного законодавства про альтернативні види палива, а також створення перешкод для їх діяльності;

необгрунтована відмова від надання відповідним органам необхідної інформації щодо виробництва (видобутку) та споживання альтернативних видів палива.

Законами України можуть бути встановлені й інші правопорушення у сфері альтернативних видів палива.

Стаття 14. Відповідальність за порушення законодавства про альтернативні види палива

Порушення законодавства про альтернативні види палива тягне за собою встановлену законами України дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про альтернативні види палива, у порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Розділ V. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ВИРОБНИЦТВА (ВИДОБУТКУ) ТА СПОЖИВАННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВИДІВ ПАЛИВА

Стаття 15. Міжнародне співробітництво

Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері виробництва (видобутку) та споживання альтернативних видів палива відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України. 

Якщо міжнародним договором України, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору.

Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із Законом України "Про альтернативні види рідкого та газового палива";

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести до Закону України "Про електроенергетику" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 1, ст. 1 із наступними змінами) такі зміни:

1) останній абзац статті 5 викласти в такій редакції:

"сприяння розвитку альтернативної енергетики як екологічно чистої і безпаливної підгалузі енергетики шляхом встановлення "зеленого" тарифу та оплати електростанціям, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише малими гідроелектростанціями), всієї виробленої ними електричної енергії в повному обсязі у грошовій формі, без застосування будь-яких видів заліків погашення заборгованості із розрахунків за електроенергію";

2) статтю 8 доповнити частиною другою такого змісту:

"Центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України, не пізніше 31 березня кожного року надає Верховній Раді України звіт про стан альтернативної енергетики та ефективність заходів стимулювання її розвитку, передбачених цим Законом";

3) у статті 12:

а) частину першу доповнити новим абзацом такого змісту:

"формування та ведення реєстру об'єктів електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише малих гідроелектростанцій)";

б) доповнити частинами третьою та четвертою такого змісту:

"Національна комісія регулювання електроенергетики України під час затвердження інвестиційних програм власників електричних мереж повинна повністю враховувати витрати на підключення до електричних мереж об'єктів електроенергетики, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії.

Національна комісія регулювання електроенергетики України щорічно оприлюднює інформацію щодо витрат на підключення до електричних мереж об'єктів електроенергетики, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії";

4) у статті 15:

а) у частині першій слова "на вітроелектростанціях" замінити словами "на електростанціях, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише малими гідроелектростанціями)";

б) в останньому абзаці частини восьмої слова "(за винятком вітроелектростанцій)" замінити словами "(за винятком суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - малим гідроелектростанціям)";

5) у статті 17:

а) частину другу викласти в такій редакції:

"Роздрібна ціна на електричну енергію формується енергопостачальниками згідно з умовами і правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії з урахуванням вимог цього Закону";

6) частину шосту виключити;

б) доповнити статтею 17¹ такого змісту:

"Стаття 17¹. Стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії

"Зелений" тариф затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України на електричну енергію, вироблену суб'єктами господарювання на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише малими гідроелектростанціями).

Величина "зеленого" тарифу встановлюється для кожного суб'єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, за кожним видом альтернативної енергії та для кожного об'єкта електроенергетики.

Величина "зеленого" тарифу для суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії вітру, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, помноженого на коефіцієнт "зеленого" тарифу для електроенергії, виробленої з енергії вітру.

Величина "зеленого" тарифу для суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з біомаси, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, помноженого на коефіцієнт "зеленого" тарифу для електроенергії, виробленої з біомаси. У цьому Законі біомасою є продукти, що складаються повністю або частково з речовин рослинного походження, які можуть бути використані як паливо з метою перетворення енергії, що міститься в них.

Величина "зеленого" тарифу для суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, визначеного із застосуванням тарифного коефіцієнта, що застосовується для пікового періоду часу (для тризонної тарифної класифікації), помноженого на коефіцієнт "зеленого" тарифу для електроенергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання.

Величина "зеленого" тарифу для суб'єктів господарювання, які експлуатують малі гідроелектростанції, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, визначеного із застосуванням тарифного коефіцієнта, що застосовується для пікового періоду часу (для тризонної тарифної класифікації), помноженого на коефіцієнт "зеленого" тарифу для електроенергії, виробленої малими гідроелектростанціями.

Коефіцієнт "зеленого" тарифу для електроенергії, виробленої з використанням альтернативних джерел енергії, встановлюється на рівні:

1,2 - для електроенергії, виробленої з енергії вітру об'єктами електроенергетики, величина встановленої потужності яких не перевищує 600 КВт;

1,4 - для електроенергії, виробленої з енергії вітру об'єктами електроенергетики, величина встановленої потужності яких більша за 600 КВт, але не перевищує 2000 КВт;

2,1 - для електроенергії, виробленої з енергії вітру об'єктами електроенергетики, величина встановленої потужності яких перевищує 2000 КВт;

2,3 - для електроенергії, виробленої з біомаси;

4,8 - для електроенергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання наземними об'єктами електроенергетики;

4,6 - для електроенергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання об'єктами електроенергетики, які вмонтовані (встановлені) на дахах будинків, будівель та споруд, величина встановленої потужності яких перевищує 100 КВт;

4,4 - для електроенергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання об'єктами електроенергетики, які вмонтовані (встановлені) на дахах будинків, будівель та споруд, величина встановленої потужності яких не перевищує 100 КВт, а також для об'єктів, вмонтованих (встановлених) на фасадах будинків, будівель та споруд, незалежно від їх граничної потужності;

0,8 - для електроенергії, виробленої малими гідроелектростанціями.

Коефіцієнт "зеленого" тарифу електроенергії, виробленої об'єктами електроенергетики, введеними в експлуатацію (або суттєво модернізованими) після 2014, 2019 та 2024 років, зменшується відповідно на десять, двадцять та тридцять відсотків від його базової величини, визначеної частиною сьомою цієї статті. У цьому Законі суттєво модернізованими об'єктами електроенергетики, що виробляють електроенергію з використанням альтернативних джерел енергії, вважаються об'єкти, вартість модернізації енергетичного обладнання яких становить понад п'ятдесят відсотків початкової вартості такого обладнання.

Для суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, "зелений" тариф встановлюється до 1 січня 2030 року.

Фіксований мінімальний розмір "зеленого" тарифу для суб'єктів господарювання встановлюється шляхом перерахування у євро величини "зеленого" тарифу, розрахованого за правилами цього Закону, станом на 1 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на зазначену дату.

Величина "зеленого" тарифу не може бути меншою за фіксований мінімальний розмір "зеленого" тарифу, який на кожну дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів перераховується у національну валюту за офіційним валютним курсом Національного банку України на таку дату.

Зазначений порядок стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії застосовується за умови, що починаючи з 1 січня 2012 року питома вага сировини, матеріалів, основних фондів, робіт та послуг українського походження у вартості будівництва відповідного об'єкта електроенергетики, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, становить не менше 30 відсотків, а починаючи з 1 січня 2014 року - п'ятдесят відсотків. Додатковою умовою застосування зазначеного порядку стимулювання виробництва електроенергії з використанням енергії сонячного випромінювання є використання, починаючи з 1 січня 2011 року, на об'єктах електроенергетики сонячних модулів, у вартості виробництва яких питома вага матеріалів та сировини українського походження становить не менше ніж тридцять відсотків.

Держава гарантує, що для суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії на введених в експлуатацію об'єктах електроенергетики, буде застосовуватися порядок стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії, встановлений відповідно до положень цієї статті на дату введення в експлуатацію об'єктів електроенергетики, які виробляють електроенергію з альтернативних джерел енергії. У разі внесення змін до законодавства, що регулює порядок стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії, суб'єкти господарювання можуть обрати новий порядок стимулювання.

Роздрібна ціна на електричну енергію, що використовується суб'єктами господарської діяльності, які реалізують інноваційні проекти, зареєстровані у встановленому законом порядку, що передбачають впровадження та виробництво обладнання, а також матеріалів, сировини і комплектуючих для виробництва обладнання, яке виробляє енергію з використанням альтернативних джерел енергії, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів відповідного класу напруги, встановленого станом на 1 січня 2009 року";

7) частину сьому статті 24 доповнити реченням такого змісту: "Енергопостачальники, які здійснюють діяльність з передачі електричної енергії з використанням власних мереж, не мають право відмовити у доступі до цих мереж суб'єктам господарювання, які виробляють енергію з використанням альтернативних джерел енергії. Енергопостачальники, які здійснюють діяльність з передачі електричної енергії з використанням власних мереж, у своїх інвестиційних програмах повинні передбачати витрати на підключення об'єктів електроенергетики, які виробляють електроенергію з альтернативних джерел енергії".

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України в тримісячний термін розробити порядок визначення питомої ваги сировини, матеріалів, основних фондів, робіт та послуг українського походження у вартості будівництва об'єктів електроенергетики та їх складових.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива

З метою стимулювання виробництва та використання біологічних видів палива, розвитку в Україні національного паливного ринку на основі залучення біомаси, як відновлювальної сировини для виготовлення біологічних видів палива, Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законів України:

1. Частини четверту і п'яту статті 4 Закону України "Про підприємництво" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 14, ст. 168; Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 36, ст. 299; 2006 р., N 33, ст. 278) викласти в такій редакції:

"Діяльність, пов'язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих з добавками на основі біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ) та добавок на основі біоетанолу, здійснюється підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Діяльність, пов'язана з виробництвом біоетанолу, здійснюється суб'єктами господарювання за наявності відповідної ліцензії".

2. У частині першій статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 19, ст. 259 із наступними змінами):

абзац перший пункту "ч" після слів "для виробництва альтернативних видів палива" доповнити словами "крім біологічних видів палива";

абзац перший пункту "щ" (у редакції Закону України від 16 березня 2007 року N 760-V) після слів "виробництва альтернативних видів палива" доповнити словами "крім біологічних видів палива";

доповнити пунктами "я" та "я¹" такого змісту:

"я) у період з 1 січня 2010 року до 1 січня 2019 року техніка, обладнання, устаткування, що використовуються для реконструкції існуючих і будівництва нових підприємств з виробництва біопалив і для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів з метою споживання біопалив, які класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, визначеними статтею 7 Закону України "Про альтернативні види палива", якщо такі товари не виробляються та не мають аналогів в Україні. Порядок ввезення зазначених техніки, обладнання та устаткування визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності зобов'язаний сплатити ввізне мито в порядку і розмірах, визначених законом;

я¹) технічні та транспортні засоби, у тому числі самохідні сільськогосподарські машини, що працюють на біопаливі та класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, визначеними статтею 7 Закону України "Про альтернативні види палива", якщо такі товари не виробляються в Україні.

Порядок ввезення зазначених технічних та транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин, визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності зобов'язаний сплатити ввізне мито в порядку і розмірах, визначених законом".

3. У Законі України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 46, ст. 345; 1998 р., N 26, ст. 168; 2000 р., N 30, ст. 240; 2001 р., N 11, ст. 45; 2002 р., N 26, ст. 175; 2005 р., NN 17 - 19, ст. 267, N 52, ст. 565; 2006 р., N 26, ст. 213, N 33, ст. 278):

1) абзац шостий статті 1 викласти в такій редакції:

"біоетанол - спирт етиловий зневоджений, виготовлений з біомаси або із спирту етилового - сирцю для використання як біопалива";

2) частину першу статті 2 викласти в такій редакції:

"Виробництво спирту етилового (у тому числі як лікарського засобу), спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового може здійснюватися лише на державних підприємствах, а біоетанолу - на підприємствах усіх форм власності за наявності у них ліцензій".

4. У Законі України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 42, ст. 201; 1999 р., N 52, ст. 464; 2001 р., N 24, ст. 125; 2002 р., N 50, ст. 365; 2003 р., N 33 - 34, ст. 267; 2005 р., NN 17 - 19, ст. 267, N 21, ст. 304; 2006 р., N 33, ст. 278; 2007 р., N 3, ст. 31; 2009 р., N 18, ст. 246):

1) у статті 1:

в описі товарів за кодами УКТ ЗЕД 2710 11 41 11, 2710 11 41 31, 2710 11 41 91, 2710 11 45 11, 2710 11 49 11 слова та цифри "з вмістом не менш як 5 мас. % високооктанової кисневмісної добавки або етил-трет-бутилового ефіру або їх суміші: А-76 Ек, А-80 Ек, А-92 Ек, АІ-93 Ек, А-95 Ек, А-98 Ек, А-98 Ек" замінити словами та цифрами "із вмістом не менш як 5 мас. % біоетанолу або не менш як 5 мас. % етил-трет-бутилового етеру або їх суміші: А-76 Ек, А-80 Ек, А-92 Ек, АІ-93 Ек, А-95 Ек, А-98 Ек";

цифри та слова:

виключити;

останній абзац виключити;

доповнити абзацами такого змісту:

"Біоетанол - спирт етиловий зневоджений, виготовлений з біомаси або із спирту етилового - сирцю для використання як біопалива.

Добавки на основі біоетанолу - біокомпоненти моторного палива, отримані шляхом синтезу із застосуванням біоетанолу або змішуванням біоетанолу з органічними сполуками та паливом, одержаними з вуглеводневої сировини, в яких вміст біоетанолу відповідає вимогам нормативних документів та які належать до біопалива.

Біоетанол та добавки на основі біоетанолу виготовляються підприємствами, які отримали відповідну ліцензію.

Паливо моторне сумішеве - види палива, отримані в результаті змішування палива, одержаного з нафтової сировини, з біоетанолом та добавками на основі біоетанолу, біодизелю або іншими біокомпонентами, вміст яких відповідає вимогам нормативних документів на паливо моторне сумішеве.

До отримання біоетанолу виробниками для виготовлення палива моторного сумішевого видається податковий вексель, авальований банком, на суму акцизного збору, нарахованого на обсяг біоетанолу, що отримується виходячи із ставки, яка визначається як різниця між повною ставкою акцизного збору на спирт етиловий, що передбачена чинним законодавством, та ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту.

Податковий вексель, авальований банком (податкова розписка), може бути виданий лише суб'єктом господарювання - виробником біопалива.

Строк, на який видається авальований податковий вексель, не може перевищувати 90 календарних днів.

Обов'язки з погашення податкового векселя, авальованого банком (податкової розписки), не можуть передаватись іншим особам незалежно від їх взаємовідносин з векселедавцем.

За користування податковим векселем, авальованим банком (податковою розпискою), не нараховуються відсотки або інші види плати, передбачені законодавством для інших видів векселів.

Векселедержателем є орган державної податкової служби за місцем реєстрації векселедавця.

Податковий вексель, авальований банком (податкова розписка), вважається погашеним у разі документального підтвердження факту цільового використання біоетанолу для виготовлення біопалива та палива моторного сумішевого.

Порядок випуску, обігу та погашення векселів, авальованих банком (податкових розписок), що видаються до отримання біоетанолу з акцизного складу, який використовується суб'єктами господарювання - виробниками біопалива, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Забороняються зберігання та транспортування біоетанолу без денатурації його від 1 - 10 відсотків бензину, а в разі виготовлення біоетанолу на експорт та використання для виготовлення добавок на основі біоетанолу (етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ)) - денатурація здійснюється згідно з умовами укладених договорів";

2) статтю 2 доповнити абзацами четвертим і п'ятим такого змісту:

"Акцизний збір з виготовлення біологічних видів палива моторного обчислюється за нульовою ставкою.

До 1 січня 2014 року встановити нульову ставку акцизного збору на частку палива, що є біокомпонентом у сумішевих видах палива моторного".

5. У пункті 5.18 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 21, ст. 156; 2007 р., N 23, ст. 301; 2009 р., N 16, ст. 219):

підпункт 5.18.1 після слів "для виробництва альтернативних видів палива" доповнити словами "крім біологічних видів палива";

абзац перший підпункту 5.18.2 після слів "яке виробляє альтернативні види палива" доповнити словами "крім біологічних видів палива";

доповнити підпунктом 5.18.4 такого змісту:

"5.18.4. Тимчасово, до 1 січня 2019 року, звільняються від оподаткування операції:

з імпорту товарів, визначених пунктами "я", "я¹" частини першої статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф";

з поставки техніки, обладнання, устаткування, визначених статтею 7 Закону України "Про альтернативні види палива", на території України.

Порядок ввезення зазначених техніки, обладнання та устаткування визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в день ввезення таких товарів, а також сплатити пеню, нараховану на таку суму податку, виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов'язання, та за період з дня ввезення таких товарів до дня збільшення податкових зобов'язань".

6. У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 27, ст. 181 із наступними змінами):

1) пункт 7.13 статті 7 доповнити підпунктами 7.13.10 та 7.13.11 такого змісту:

"7.13.10. Тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2010 року звільняється від оподаткування прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива.

7.13.11. Тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2010 року звільняється від оподаткування:

прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива;

прибуток виробників техніки, обладнання, устаткування, визначених статтею 7 Закону України "Про альтернативні види палива", для виготовлення та реконструкції технічних та транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин, та енергетичних установок, що споживають біологічні види палива, одержаний від продажу зазначених техніки, обладнання та устаткування, що були вироблені на території України. Суми коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкової пільги, спрямовуються платником податку на здешевлення вартості продукції. У разі порушення вимог щодо цільового використання коштів платник податку зобов'язаний визначити прибуток, неоподатковуваний у зв'язку з наданням податкової пільги, та оподаткувати його в поточному періоді, а також сплатити пеню у розмірах та за період, визначених законодавством України";

2) статтю 22 доповнити пунктом 22.30 такого змісту:

"22.30. Установити, що на період до 1 січня 2019 року з метою стимулювання інвестицій в оновлення основних фондів дозволяється застосування бонусної амортизації для нових (що не були в експлуатації) основних фондів у порядку, визначеному цим пунктом.

22.30.1. Для цілей цього пункту бонусною вважається амортизація основного фонду, яка передбачає віднесення частки витрат, понесених на його придбання (спорудження), до складу валових витрат, що залишається після застосування бонусної амортизації (залишкової вартості основного фонду) за нормами, встановленими пунктом 8.6 статті 8 цього Закону.

22.30.2. Для обладнання, що працює на альтернативних видах палива, та устаткування для виробництва альтернативних видів палива дозволяється застосування бонусної амортизації в розмірі 50 відсотків до балансової вартості таких об'єктів за наслідками першого звітного періоду, в якому такі основні фонди введені в експлуатацію.

22.30.3. Якщо платник податку, який прийняв рішення про застосування бонусної амортизації основного фонду, продає (відчужує) або передає його в лізинг (оренду), покупець (отримувач) застосовує до такого основного фонду норми амортизації, визначені пунктом 8.6 статті 8 цього Закону".

7. У Законі України "Про альтернативні види рідкого та газового палива" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 12, ст. 94):

1) назву викласти в такій редакції:

"Про альтернативні види палива";

2) преамбулу викласти в такій редакції:

"Цей Закон визначає правові, соціальні, економічні, екологічні та організаційні засади виробництва (видобутку) і використання альтернативних видів палива, а також стимулювання збільшення частки їх використання до 20 відсотків від загального обсягу споживання палива в Україні до 2020 року";

3) у статті 1:

абзац другий викласти в такій редакції:

"альтернативні види палива - тверде, рідке та газове паливо, яке є альтернативою відповідним традиційним видам палива і яке виробляється (видобувається) з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини";

доповнити абзацами такого змісту:

"біологічні види палива (біопаливо) - тверде, рідке та газове паливо, виготовлене з біологічно відновлювальної сировини (біомаси), яке може використовуватися як паливо або компонент інших видів палива;

біокомпонент - біопаливо, що використовується як компонент інших видів палива;

біомаса - біологічно відновлювальна речовина органічного походження, що зазнає біологічного розкладу (відходи сільського господарства (рослинництва і тваринництва), лісового господарства та технологічно пов'язаних з ним галузей промисловості, а також органічна частина промислових та побутових відходів;

біоетанол - спирт етиловий зневоджений, виготовлений з біомаси або спирту етилового - сирцю для використання як біопалива;

біобутанол - спирт бутиловий, виготовлений з біомаси, що використовується як біопаливо або біокомпонент;

біодизельне паливо (біодизель) - метилові та/або етилові етери вищих органічних кислот, отриманих з рослинних олій або тваринних жирів, що використовуються як біопаливо або біокомпонент;

біогаз - газ, отриманий з біомаси, що використовується як паливо;

біоводень - водень, отриманий з біомаси і є одним з видів біогазу;

виробник біопалива - суб'єкт господарської діяльності, що безпосередньо виробляє біопаливо з біомаси;

добавки на основі біоетанолу - біокомпоненти моторного палива, отримані шляхом синтезу із застосуванням біоетанолу або змішуванням біоетанолу з органічними сполуками та паливом, одержаними з вуглеводневої сировини, в яких вміст біоетанолу відповідає вимогам нормативних документів та які належать до біопалива;

рідке паливо з біомаси - біопаливо дизельне, біоетанол, біобутанол, чиста олія та інші синтетичні палива, виготовлені з біомаси;

синтетичні біопалива - синтетичні вуглеводні та суміші синтетичних вуглеводнів, виготовлені з біомаси;

тверде біопаливо - тверда біомаса, що використовується як котельно-пічне паливо, у тому числі дрова, торф, тирса, тріска, солома, інші сільськогосподарські відходи, гранули та брикети, вироблені з біомаси, деревне вугілля та вуглиста речовина";

4) статтю 2 після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:

"поетапне збільшення нормативне визначеної частки виробництва та застосування біопалива та сумішевого палива моторного".

У зв'язку з цим абзаци третій - восьмий вважати відповідно абзацами четвертим - дев'ятим;

5) абзац другий статті 3 викласти в такій редакції:

"повністю виготовлене (видобуте) з нетрадиційних та поновлювальних джерел і видів енергетичної сировини (включаючи біомасу) або є сумішшю традиційного палива з альтернативним, вміст якого має відповідати технічним нормативам моторного палива";

6) абзац третій статті 4 викласти в такій редакції:

"спирти (біоетанол, біобутанол) та отримані на їх основі синтетичні продукти, що можуть використовуватись як паливо або компоненти палива (добавки на основі біоетанолу та біобутанолу), олії, інші види рідкого палива з біомаси (у тому числі біодизель)";

7) абзац шостий статті 5 викласти в такій редакції:

"біогаз, звалищний, генераторний газ у будь-якому стані, біоводень, інше газове паливо, одержане з біомаси; газ у будь-якому стані, одержаний під час переробки твердого палива (кам'яне та буре вугілля, горючі сланці, торф), природних бітумів, важкої нафти, нафтової сировини";

8) доповнити статтею 5¹ такого змісту:

"Стаття 5¹. Альтернативні види твердого палива

До альтернативних видів твердого палива належать:

продукція та відходи сільського господарства (рослинництва і тваринництва), лісового господарства та технологічно пов'язаних з ним галузей промисловості, а також гранули, брикети, деревне вугілля та вуглиста речовина, вироблені з цієї продукції та відходів, що використовуються як паливо;

органічна частина промислових та побутових відходів, а також гранули та брикети, вироблені з них;

торф, а також гранули та брикети, вироблені з нього";

9) у статті 6:

після частини першої доповнити двома новими частинами такого змісту:

"Біологічні види палива, призначені для реалізації як товарна продукція, підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до законодавства.

Виробниками альтернативних видів палива вважаються суб'єкти господарювання всіх форм власності, що виготовляють тверде, рідке та газове паливо з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини".

У зв'язку з цим частини другу та третю вважати відповідно частинами четвертою та п'ятою;

частину п'яту викласти в такій редакції:

"Суб'єкти господарської діяльності, які реалізують свою продукцію, на вимогу покупця надають документ, що підтверджує якість палива та його належність до альтернативних видів палива";

10) статті 7 і 8 викласти в такій редакції:

"Стаття 7. Технічні засоби, що працюють на альтернативних видах палива, та порядок підтвердження здатності технічного засобу працювати на альтернативних видах палива

До технічних засобів, що працюють на альтернативних видах палива, належать засоби, призначені або переобладнані для роботи принаймні на одному з видів альтернативного палива або на суміші традиційного палива з альтернативним, в яких вміст біоетанолу відповідає вимогам нормативних документів, що здатні працювати на такому паливі без погіршення безпечності, надійності та відповідності їх екологічних показників вимогам нормативних документів.

Призначення технічного засобу для роботи на альтернативному виді палива підтверджується документом підприємства - виробника цього засобу. Переобладнання технічного засобу для роботи на альтернативному виді палива погоджується з підприємством - виробником технічного засобу або центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання у сфері, що стосується конструкції відповідного технічного засобу.

Підтвердження відповідності призначеного або переобладнаного для роботи на альтернативному виді палива технічного засобу здійснюється згідно з вимогами законодавства, що поширюється на технічні засоби, які працюють на традиційних паливах.

До техніки, обладнання, устаткування, що використовуються для реконструкції існуючих та будівництва нових підприємств з виробництва біопалив та таких, що використовуються для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів з метою споживання біопалив, відносяться товари, які класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 8402, 8403, 8404, 8405, 8406, 8416, 8417, 8419, 8422 40 00, 8423 20 00 00, 8423 30 00 00, 8423 81, 8423 82, 8423 89 00 00, 8423 90 00 00, 8514.

До технічних та транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин, що працюють на біопаливі, відносяться товари, які класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 8701, 8702, 8704, 8705, 8709.

Стаття 8. Особливості відносин у сфері виробництва та використання біологічних видів палива

Діяльність у сфері виробництва та використання біологічних видів палива може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності відповідно до законодавства України.

Суб'єкти господарювання, що використовують різні технології виробництва біологічних видів палива, мають рівні права на доступ до ринку біологічних видів палива.

Суб'єкти господарювання, що здійснюють господарську діяльність у сфері виробництва, зберігання та введення в обіг рідких біологічних видів палива та біогазів, підлягають внесенню до державного реєстру виробників рідких біологічних видів палива та біогазів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ведення державного реєстру виробників рідких біологічних видів палива та біогазів здійснюється органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Біомаса, що утворюється внаслідок діяльності суб'єктів господарювання, може використовуватись як біопаливо або для виробництва біопалива чи біокомпонентів, крім тієї частини біомаси, яка використовується зазначеними суб'єктами для потреб власного виробництва, не пов'язаних з виробництвом біопалива чи біокомпонентів.

Суб'єкти господарювання, внаслідок діяльності яких утворюється біомаса, що використовується для виготовлення біопалива та біокомпонентів, зобов'язані вести облік такої біомаси в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виробники біопалива зобов'язані вести облік виробленого ними біопалива та біокомпонентів у порядку, встановленому законодавством.

Виробництво біоетанолу здійснюється суб'єктами господарювання за наявності відповідної ліцензії.

Забороняються виробництво та зберігання спирту етилового на підприємствах з виробництва біоетанолу.

Забороняються зберігання та транспортування біоетанолу без його денатурації від 1 - 10 відсотків бензину або у разі його використання на експорт та виготовлення етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ) - денатурація здійснюється згідно з умовами укладених договорів".

8. Статтю 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 36, ст. 299 із наступними змінами) доповнити пунктами 79 та 80 такого змісту:

"79) виробництво, зберігання та реалізація рідкого палива з біомаси;

80) виробництво, зберігання та реалізація біогазу".

9. У статті 2 Закону України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 23, ст. 180; 2003 р., N 33 - 34, ст. 267; 2004 р., N 5, ст. 32; 2005 р., N 4, ст. 91; 2006 р., N 33, ст. 278; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78, N 27 - 28, ст. 253; 2009 р., N 18, ст. 246):

1) абзац восьмий викласти в такій редакції:

"на біоетанол, що використовується підприємствами для виготовлення бензинів моторних сумішевих із вмістом біоетанолу та добавками на основі біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ) або інші суміші згідно з вимогами нормативних документів - 0";

2) доповнити абзацами такого змісту:

"До 1 січня 2014 року встановити нульову ставку на спирт етиловий - сирець, що використовується для виробництва біоетанолу, та біоетанол, який використовується підприємствами для виготовлення біопалива.

До отримання біоетанолу виробниками для виготовлення біопалива видається податковий вексель, авальований банком, на суму акцизного збору, нарахованого на обсяг біоетанолу, що отримується, виходячи із ставки, яка визначається як різниця між повною ставкою акцизного збору на спирт етиловий, що передбачена чинним законодавством, та ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту.

Податковий вексель, авальований банком (податкова розписка), може бути виданий лише суб'єктом господарювання - виробником біопалива.

Строк, на який видається авальований податковий вексель, не може перевищувати 90 календарних днів.

Обов'язки з погашення податкового векселя, авальованого банком (податкової розписки), не можуть передаватися іншим особам незалежно від їх взаємовідносин з векселедавцем.

За користування податковим векселем, авальованим банком (податковою розпискою), не нараховуються відсотки або інші види плати, передбачені законодавством для інших видів векселів.

Векселедержателем є орган державної податкової служби за місцем реєстрації векселедавця.

Податковий вексель, авальований банком (податкова розписка), вважається погашеним у разі документального підтвердження факту цільового використання біоетанолу для виготовлення біопалива та палива моторного сумішевого.

Порядок випуску, обігу та погашення векселів, авальованих банком (податкових розписок), що видаються до отримання біоетанолу з акцизного складу, який використовується суб'єктами господарювання - виробниками біопалива, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підприємствам, які є одночасно виробниками біоетанолу та біопалива на його основі, авальований вексель (банківська розписка) не оформляється".

10. Пункт 5.3 статті 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 37, ст. 308; 2004 р., N 52, ст. 564) доповнити підпунктом 5.3.7 такого змісту:

"5.3.7. Суму коштів, сплачених платником податку у зв'язку із переобладнанням транспортного засобу, що належить платникові податку, з використанням у вигляді палива моторного сумішевого, біоетанолу, біодизелю, стиснутого або скрапленого газу, інших видів біопалива".

11. У Митному тарифі України, затвердженому Законом України "Про Митний тариф України" (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., NN 36 - 43, ст. 508; із змінами, внесеними законами України від 17 грудня 2008 року N 676-VI та 19 лютого 2009 року N 1016-VI):

у Групі 27 "Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні":

пункт 2 Примітки доповнити абзацом третім такого змісту:

"У товарній позиції 2710 термін "біоетанол" означає спирт етиловий зневоджений, призначений для використання як компонент палива";

термін "високооктанова кисневмісна добавка" означає продукт на основі етанолу, що виготовляється згідно з ТУ У 30183376.001-2000 "Високооктанова кисневмісна добавка до бензинів" замінити словами "біоетанол" означає спирт етиловий зневоджений, призначений для використання як компонент палива";

у товарних підкатегоріях 2710 11 41 11, 2710 11 41 31, 2710 11 41 91, 2710 11 45 11, 2710 11 49 11 слова та цифру "із вмістом не менш як 5 мас. % високооктанової кисневмісної добавки або етил-трет-бутилового ефіру або їх суміші" замінити словами та цифрою "із вмістом не менш як 5 мас. % біоетанолу або етил-трет-бутилового ефіру або їх суміші".

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пунктів 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2010 року.

2. Перелік техніки, обладнання, устаткування, що використовуються для реконструкції існуючих та будівництва нових підприємств з виробництва біопалив та таких, що використовуються для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, передбачений статтею 7 Закону України "Про альтернативні види палива", може бути доповнений Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

3. Перелік технічних та транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин, які працюють на біопаливі, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, передбачений статтею 7 Закону України "Про альтернативні види палива", може бути доповнений Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

4. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

забезпечити розроблення та затвердження національних стандартів на біоетанол та інші види біопалива, визначені цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 В случае заинтересованности альтернативной топливной продукцией  и решении организовать поставок торфяной  топливной продукции обращайтесь  |Контакты|